Задокументовано факти катування або жорстокого поводження з українськими військовими в полоні, включаючи жорстокі побиття, застосування електричного струму, ненадання меддопомоги тощо.
Російська армія продовжує систематично порушувати норми міжнародного права щодо українських військовополонених. З лютого 2022 року окупанти стратили 129 українських військовополонених. Про це йдеться у звіті, оприлюдненому Управлінням ООН з прав людини у понеділок, 29 червня.
Згідно з доповіддю, між серединою листопада 2025 року та січнем 2026 року окупанти здійснили щонайменше 16 страт українських військових, захоплених у полон. Загалом з лютого 2022 року ООН підтвердила випадки насильницької загибелі 129 українських військових і цивільних, які припинили брати участь у бойових діях, від рук російських військових.
Практично всі репатрійовані українські військовополонені, з якими спілкувалися автори звіту, свідчать про систематичне застосування тортур і жорстоке поводження під час утримання в полоні. Серед зафіксованих методів — жорстокі побиття, використання електричного струму, ненадання медичної допомоги та інші форми негуманного ставлення. У документі також задокументовані випадки сексуального насильства над військовополоненими, затриманими цивільними та мешканцями окупованих територій.
На територіях, що контролюються Російською Федерацією, виявлено численні порушення прав людини: катування, свавільні затримання, занепокоєння через недотримання права на справедливе судочинство, примусовий призов громадян під міжнародним захистом. Крім того, зафіксовані спроби витіснення української навчальної програми та нав’язування занять із військово-патріотичного виховання серед дітей з боку держави-агресора.
У звіті надано рекомендації для Росії, України та міжнародної спільноти. Їхня мета — посилити захист цивільного населення, забезпечити притягнення винних до відповідальності, підтримати постраждалих і сприяти відновленню критичної інфраструктури й базових послуг.
Документ ґрунтується на всебічному аналізі даних, включно з проведенням 1 926 інтерв’ю з жертвами та свідками, 180 виїздами на місця скоєння злочинів, 48 відвідинами закладів позбавлення волі, 78 візитами до лікарень, моніторингом 33 судових процесів, а також технічним аналізом супутникових знімків і відкритих джерел інформації.
