Юний турист опинився на крутій, майже вертикальній скелі.
16-річний Брайс Вінсент Гаурилюк вийшов з дому в центрі Ванкувера в суботу о 7:30 ранку. Попереду на нього чекав, як він думав, складний восьмигодинний похід — від вершини гори Граус до сусідньої гори Краун і назад.
Підліток регулярно ходить у походи та чотири-п’ять разів на тиждень займається у залі скелелазіння. На вершині гори Краун він уже бував, але жодного разу не піднімався цим маршрутом. Брайс вирішив спланувати його за допомогою ШІ-чат-бота Claude від компанії Anthropic, пише The New York Times.
Усе пішло не так, як він сподівався. Несучи рюкзак вагою 9 кілограмів, набитий скелелазними черевиками, обв’язкою, двома пляшками води, шоломом та іншим спорядженням, він піднявся на гондолі на вершину гори Граус — піку висотою 1250 метрів, з якого відкривається вид на Ванкувер.
Звідти він піднімався складною кам’янистою стежкою, а потім спустився в долину, заповнену валунами. Без вказівників, які могли б його скерувати, він вирушив у те, що вважав Кулуаром Краун — складним маршрутом вгору по схилу гори Краун, яка височіє майже на 1500 метрів над рівнем моря.
Натомість він випадково заблукав у «Віповмейкер-Арет» — круту стрімку скелю на схилі гори Краун, для підйому на яку зазвичай потрібні мотузки та інше альпіністське спорядження. «Це була моя помилка — моя необережність», — заявив Брайс в інтерв’ю.
Він дерся по Віповмейкеру, допомагаючи собі й руками, й ногами, думаючи, що перебуває в Кулуарі Краун, але місцевість «поступово ставала дедалі складнішою — аж поки спускатися вниз не стало надто страшно», — зазначив він.
Брайс опинився віч-на-віч із головною стіною Віповмейкера — майже вертикальною скелею. Він стояв на ділянці землі шириною близько півтора метра — за спиною в нього був крутий обрив, попереду — крута скеля. «Я застряг на уступі, — розповів він. — Мені нікуди йти».
Як йому вдалося вибратися
Брайс зателефонував своїй матері Жоель Гаурилюк, яка підтримує його захоплення скелелазінням, але постійно вмовляє його ніколи не ходити в гори самому. Він розповів їй, що застряг і що збирається зателефонувати до North Shore Rescue — волонтерської пошуково-рятувальної команди у Ванкувері.
За словами Гаурилюк, вона одразу почала молитися.
«У нього були дуже добрі наміри, він просто хотів провести день на природі й кинути собі виклик, — зазначила вона. — Але жоден батько не хоче чути такий дзвінок — що його син застряг у горах і йому потрібна евакуація вертольотом».
Брайс зателефонував до Королівської канадської кінної поліції, яка сповістила North Shore Rescue. Служба зв’язалася з Брайсом по мобільному телефону, визначила його місцезнаходження та відправила екіпаж вертольота.
Поки Брайс чекав на виступі, двоє скелелазів, які почули його крики про допомогу, дали йому батончик граноли та рятувальну ковдру, а він віддав їм налобний ліхтарик, який їм був потрібен. Вони поговорили, і Брайс заспокоїв себе тим, що фізично здатний стояти на уступі й не впасти.
Приблизно через годину прибув вертоліт — але підійти до Брайса достатньо близько, щоб його врятувати, він не міг: гвинти зачепили б гору.
У підсумку двоє рятувальників висадилися на скелю над Брайсом. Один із них на мотузці спустився до нього й відвів його в інше місце — туди, куди міг підійти вертоліт. Звідти рятувальники в обв’язці підняли Брайса на борт вертольота. Брайс назвав їх героями: «Вони мене врятували».
Брайс сказав, що не звинувачує Клода в цьому
За його словами, це була його власна помилка — до того ж, під час планування маршруту він використовував і Google Maps, і AllTrails, і інші інструменти.
67-річний Пол Маркі, який займається скелелазінням уже понад п’ять десятиліть, заявив, що після порятунку сказав Брайсу: не варто покладатися на штучний інтелект під час планування маршрутів, і в гори краще ходити з напарником.
«Потрібно мати здоровий глузд і вміти приймати правильні рішення, коли розглядаєш запропоновані варіанти», — зазначив він.
При цьому Брайс підкреслив, що не збирається кидати скелелазіння. Одна з його цілей, за його словами, — це стати наймолодшим канадцем, який підніметься на вершину Евересту. Це зробила 20-річна дівчина з Онтаріо у 2008 році. Але цей досвід змінив його погляд на штучний інтелект.
